17 вересня – День усиновлення
17 вересня – День усиновлення - цей день покликаний нагадати, що кожна дитина має базове і міжнародно визнане право на сім’ю, а завдання держави і громад – зробити все, аби діти зростали в любові та безпеці, а не в інституційних закладах.
Координаційний центр з розвитку сімейного виховання та догляду дітей спільно з Міністерством соціальної політики, сімʼї і єдності України за підтримки Європейського Союзу та Представництва Дитячого Фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні, реалізують інформаційну кампанію до Дня усиновлення. Відеоматеріали можна переглянути за посиланням.
Сім’я для дитини – це не лише дах над головою. Це любов, безпека, прийняття та щоденна підтримка. Саме в сім’ї дитина навчається довірі, відповідальності, соціальним навичкам. Підтримка сімей, створення умов для усиновлення, розвиток сімейних форм виховання – усе це визначає майбутнє українських дітей і країни.
Ефективна система підтримки сімей на місцях – це фундамент для розкриття потенціалу кожної дитини та, відповідно, майбутнього країни. Дитина повинна зростати в родині та отримувати необхідні послуги там, де вона живе, а не стояти перед вибором між інтернатом чи відсутністю належного розвитку.
День усиновлення – про народження серцем. Усиновлення – це не лише юридичний акт, а й глибоке рішення серця стати дитині родиною. У цей день ми дякуємо тим, хто вже став батьками через усиновлення, хто прийняв дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, на виховання в свою сім’ю, і надихаємо інших відкрити свої серця.
Позиція держави
- Виховання дітей в сімейному оточенні — це державний пріоритет.
- 26 листопада 2024 року Уряд ухвалив Стратегію забезпечення права кожної дитини на зростання в сімейному оточенні до 2028 року і Операційний план її виконання на 2024-2026 роки.
- Ці документи – чітка дорожня карта змін. Їхнє головне завдання — трансформувати систему догляду і підтримки дітей таким чином, щоб:
– збільшити кількість дітей, які виховуються в сім’ях або в умовах, наближених до сімейних, замість інституційних закладів,
– створити послуги для підтримки родин із дітьми в громадах,
– розвивати сімейні форми виховання;
– сприяти соціалізації випускників інституцій та альтернативних форм виховання.
Хоча сьогодні ми говоримо про усиновлення, варто наголосити: перший і головний крок держави та громад – зробити все можливе, щоб дитина могла залишитись у своїй біологічній родині, якщо це безпечно і відповідає її найкращим інтересам.
Але бувають ситуації, коли зберегти біологічну родину неможливо. У такому випадку наше завдання – щоб дитина не опинилася в інституційному закладі, а знайшла турботливих дорослих, які готові прийняти її у сімейне середовище.
Способи прийняти дитину у свою родину:
- Усиновлення або «народження серцем»: прийняття дитини в сім’ю на правах рідної. Усиновлювачі мають такі ж права й обовʼязки щодо дитини, як і батьки. Усиновлена дитина стає частиною нової сім’ї на правах народженої, з рівними правами та обов’язками, як і у біологічних дітей. Єдина форма виховання, яка гарантує дитині стійку та постійну сімейну підтримку.
- Опіка/піклування: переважно для родичів, але й для тих, хто пройшов спеціальне навчання. Ви стаєте законним представником/-цею дитини та відповідаєте за її життя, здоров'я, фізичний і психічний розвиток. Це найбільш поширена в Україні форма сімейного виховання дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування.
- Прийомна сім'я: родина або людина, яка прийняла на виховання до 4 дітей на власну житлову площу. Тут діти отримують тепло, підтримку і мають можливість зростати та розвиватися в безпеці й любові.
- Велика прийомна сім’я (ДБСТ): родина, яка прийняла на виховання та спільне проживання не менше, ніж пʼять дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Але загальна кількість дітей в сім’ї, враховуючи рідних, не має перевищувати 10 дітей.
Такі сім’ї можуть забезпечуватись житлом, земельною ділянкою, автомобілем. Обсяг забезпечення сім’ї визначається місцевими органами влади, які створюють і відповідають за функціонування таких сімей.
- Патронат: тимчасовий догляд та реабілітація в сім'ї патронатного вихователя, що допомагає дитині відчувати родинне тепло, поки батьки долають труднощі.
як правило до 3-х місяців. В окремих випадках строк перебування дитини в патронатній сім’ї може бути збільшений до 6-ти місяців, а під час воєнного стану - строк перебування дитини в сім’ї патронатного вихователя не обмежується.
Дізнатись, як можна прийняти дитину в родину, які документи для цього потрібні, який алгоритм дій, – можна на державній онлайн-платформі “Україна для кожної дитини” dity.gov.ua
